Загадка про весну!!!
Мисько Сергій — 14/03/2009 - 16:03
Загадка про весну!!!
Що за пора року?
Не літо…
Не осінь…
Не зима…
Відповідь: Весна!!!
А-а-а-а-а-а!!!
Ой…Звісно, краще: Ура-а-а-а-а!!!
Це від хвилювання,
Бо здійснилося бажання.
Паняночка,
весняночка.
Ніжна, Миленька,
серденьку дорогенька.
Вона вустами теплими
Шепоче юним вітерцем:
Чекали і діждалися.
Я не вагалася.
Прийшла! Прийшла! Прийшла!
Здійснилося.
Звершилося.
Життя вам підбадьорила.
Обнови принесла!
Знову вперше
Нове і перше.
Зелені листочки.
Цвіту повні садочки.
Повернулися птахи.
Бджоли дружно загули.
Кінець їхнього світу
Консуело — 3/03/2009 - 11:11
- Діти! Рятуйте дітей! Швидше!
- Брате, добий мене, я задихаюся...
- Мерщій, ворушіться, нездари! Виносьте скарби цариці! Хутчіш!
- Ні-і, я не хочу так! Не вмирай, тільки не ти...
Небо падає... Це кінець. Місто в паніці. Городяни втрачають останні крихти здорового глузду.
А їх же попереджали.
- Я знав, що так буде, - каже старий Ші своєму приятелю, придворному канцлеру Го.
- Ніхто не вірив у пророцтва Волхвів. Усі гадали, що старці збожеволіли від нудьги.
- Як почувається цариця?
- Зле. Їй стало дуже зле. Ші, вона вмирає...
- Вмирає наш світ... Гинуть усі.
Частина ІV. Зустріч
Консуело — 3/02/2009 - 12:18
- Торбинка з-під печива... Серветка... Ну де ж це... Коробка якась... Оооой, яка ж це тварина кинула сюди гарячий недопалок!!!!! Садюги, сучі діти! О, це вже щось цікавіше... Скуштуємо...
Великий рудий собака зосереджено порпався в сміттєвій урні. Йому саме трапився недоїдок хот-дога, але про значення назви він, звісно, не міг здогадуватись. Пес був спадковим мешканцем вулиці, з випнутими ребрами і голодним виразом гостровухої морди.
Частина ІІІ. Терапія
Консуело — 28/01/2009 - 13:59
Глава 1
Прищавий юнак з нагельованою чуприною невдоволено підвів очі від монітора й окинув сумним поглядом потенційну клієнтку.
Йому шкода було відволікатися від улюбленого сайту, до того ж струнка чорноволоса металістка, що з’явилася на порозі офісу, аж ніяк не нагадувала неврастенічну, замучену депресіями та безкінечним голодуванням особу, - з тих, які переважно поповнювали контингент пацієнтів Професора М.
Бабуня спробувала привітно всміхнутися.
- Добридень вам. Я б хотіла побачитися з професором...
- Ви записувались?
- Ні, але мені конче потрібно проконсультуватись...
Казка про дівчат з зеленими очима
Lana — 26/01/2009 - 02:17
Він дарував їй великі букети троянд. Він любив говорити про плани на майбутнє, все розкладав по поличках. Носив краватки від Оlega Cassini. Замовляв суші і любив текілу. Сам був він гарним, схожим на Джоні Деппа.
Вона забувала ставити троянди у воду, іноді залишала їх в таксі. Вона шаленіла від запаху фіалок...
А ще ніколи не любила нічого планувати. Жила сьогоднішнім сонцем,сьогоднішнім дощем, тишею, прохолодою. Носила джінси від Frеda Perry, їла чізбургери і пила пиво "1715".
Він любив її за зелені очі.
Частина ІІ. Пошуки.
Консуело — 22/01/2009 - 12:31
Так-от, вирішила якось старенька відьма записатися до психоаналітика.
Хатина переконувала її, що усі вони - шахраї і аферисти без дипломів,
проте бабуся наполягала на своєму.
І одного ранку, на тверезу голову, вбралася вона у свій найпросунутіший рокерський прикид, навела марафет,
взула воєнні черевики на товстій підошві і витягнула з комори байк.
Ви ж не думали, що вона справді полетить на мітлі, чи, - ще ліпше - поїде електричкою?
Ні-ні, громадський транспорт вселяв у неї непереборний жах.
- Ну, бувай, парнерко, - попрощалася бабуня з хаткою.
Початок мандрів
Консуело — 22/01/2009 - 11:24
Ця історія починається дуже просто...
Так, як починалися сотні подібних історій за тисячі років до того,
як Земля стала просто матеріальним ресурсом.
Отож...
На березі Чорного озера,
посеред густого-прегустого лісу
стояла собі хатка.
У неї не було курячих лапок,
і через це у хатки розвинувся комлекс неповноцінності.
А ще й до того в неї був склероз (щоправда, в легкій формі) - бо тій хатці вже повернуло на п"яту-десяту сотню...
Стіни заросли мохом, двері поскрипували від ревматизму.
Але з комина ще й досі курився дим. Хатка жила, попри все.
Речі зі старої шафи...
Консуело — 12/01/2009 - 13:56
Давним-давно був собі сивий котик.
Він полював на мишку. А мишка любила сир.
Вона крала його в бабусі.
А та жила в хатині, на окраїні міста,
зовсім сама.
Зимовими ночами мишка шаруділа за комином.
А бабуся не могла заснути,
хоча котик і муркотів щосили, лежачи на підвіконнику.
так вони й перезимували.
А коли настала весна,
бабуся вийшла з хатини, глянула на небо і зітхнула...
Більше не буде сиру для мишки,
подумала вона й розтала,
просто зникла, наче тінь опівдні...
А котик зажурено скрутився калачиком
і заплакав...
А наступного дня він упіймав мишку...
Далеко за Великим морем, в добрій, нікому не відомій країні, що безтурботно дрімала лежачи на зелених, мережених вузькими доріжками і крученими стежками, пагорбах, рясно всіяних барвистою мозайкою польових квітів, в смішних, дерев»яних хатинках щедро розмальованих химерним плетивом кольорових візерунків жили… не ті, дивні люди, що зіпсовані жадністю до жовтого металу скупо вимірюють ним кожну хвилину свого короткого життя і щодня налякано чекають від сусіда підступу і обману; а жив там безтурботний і щасливий люд, серед якого не було місця злу, ненависті і заздрості.
Час Мрій
Женчик Журер — 3/01/2009 - 00:58
Цей час – час втілення мрій,
приблизно друга година ночі.
Коли відкриваються всім охочим
двері до світу чарівних подій.
Ти маєш також у кишенях ключі –
варто лиш добре пошарудіти.
Їх носять у п’ястоках крихітки-діти,
заснувши у ліжку їх дістаючи.
Повітрям блукають сонливі дрімки.
Ти переді сном настрій маєш чудовий?
Якщо ти до мандрів у казку готовий –
по хвилях пливи чарівної ріки.
Ти бачиш, у сні відбувається те,
чого би не мав у бадьорій уяві.
Лише стережись запливати до Наві,
з якої наврядчи відпустять тебе.
Як спати ітимеш – то вже не забудь