Різнокольоровий...
olvia — 15/04/2009 - 12:55
Збірка: Різнокольоровий...
1.
Плямистий шкільний кіт лежав на підвіконні, помахуючи своїм пухнастим хвостом. Сонце яскраво освічувало його рижо-чорний бік, ворсинки що стояли сторчком виглядали геть білими, навіть сяючими.
В цей погожий ранок учні поволі заповнювали собою коридор. Ніхто з них наче й не помічав кота, а особливо жовту книжку, на якій він так смачно улігся. Коли купка веселих дівчат підійшла до підвіконня. Вони загомоніли про щось своє, але, на диво, ніхто з них не проявив ніякої цікавості щодо книжки. Ймовірно всі гадали що то звичайний підручник забутий розсіяним учнем. Коли:
- Дивіться, книжка!
- Де?
- Та он де, під котом.
- Під котом?! Справді...
Світловолоса дівчинка, ніс якої геть обсипаний рижими плямками, зацікавлено вглядалась в корінець книжки та кота.
- Дивно, за звичай кота сюди не пускають, а тепер він безтурботно лежить на підвіконні...- роздумувала учениця в червоному платтячку.
Тася пухкими руками витягла книжку, кіт невдоволено піднявся, прогнув спину, втупився зеленими очиськами на веснянкувату дівчинку, Таню.
- Що ти хочеш?- запитала вона в кота. Той м’якнув ледь чутно і зіскочив з підвіконня.
- Тут якісь дивні літери, - сказала Тоня.
- Дабилйу якесь округле...
- Ось, ше схоже на у.
Таня й собі заглянула в книжку:
- Та це ж давньоруська мова. Мені мати давала такі книжки читати.
- То що там написано?
- Незнаю,... зараз... - вона відібрала у дівчат книжечку. - Е...
- Ну що там?
- Та й так зрозуміло, - викрикнула Настя, - огонь возьмі і... і нєсь...
- Це якийсь рецепт, і слова які треба сказати, - сказала Таня.
- А давай це зробимо?- наполягала Діана.
- Так що й навіщо?
Тут сказано про якісь блага. Ото потім будемо в благах жити. Хі-хі, в благах!
- Ну то я візьму книжечку собі, вдома прочитаю що там написано а потім розкажу вам.
- На перерві прочитаєш.
Таня хотіла запхнути книженцію в набитий ранець, та однокласниці вперто розглядали малюнки.
Задзвонив дзвінок.
Таня вчилася добре, можна було-б сказати просто чудово якби не вісімка з алгебри. Отож вона засунула книжечку подалі в ранець, поклала перед собою підручник. Однокласниці постійно оглядалися на Таню.
Коли задзвонив дзвінок, учні майже миттєво вибігли з класу. Лише веснянкувата дівчинка замислено брела по коридору. Їй в черговий раз поставили дев’ять. До того ж ця книжка... вона наче нависала перед очима. Якби не це.... До речі, їй недавно приснився сон, начебто якийсь старий фоліант затягує в себе все, що торкається до нього. Можливо, якби це було дійсно так, то уже всі подруги разом з Танею були б не вість де... ця книжка зовсім не така стара... Наче нічогісінько не змінилося, школа точно така як повинна бути.
В глибині коридору промайнула чиясь постать в чорному. В Тані мало не відвисла щелепа. Вона підійшла ближче, постать чоловіка в чорному на справді виявилася постаттю в сірому. І нічого особливого в ньому не було, мабуть. Хоча обличчя якесь дивне, над цією сильною енергією що відходила від нього наче нависла якась чорна завіса. Чоловік розмовляв з вчителькою, коли відвів погляд вбік, одразу на Таню. Ймовірно він відчув на собі погляд зацікавлених очей. „Книжка належить йому...” промайнуло в голові.
- Таняка, ось ти де!
- Я не Таняка!
- Пішли книжку розглядати. Тася тебе тут по всій школі шукає, а ти преспокійно стоїш в коридорі.... Що ти там побачила?
- Нічого.
Дівчата усілись на найближчу лавку. Таня сторожко оглядалася.
- Давай, чого ти телишся.
- Мені здається що книжка належить чоловіку в сірому.
- Та ладно тобі, немає тут ніякого чоловіка в сірому.
- Є і він отам.
- Слухай, в тебе наче дах поїхав, чесне слово.
- Скоро буде дзвінок, ми разом сядемо після уроків і спокійно почитаємо. Нащо вам це так швидко?
- Ну...
- Візьмемо Тасю, Настю, Тоню, Сашу... і всіх інших і почитаємо разом.
- Я тобі кажу, якщо тут є якісь таємні знання. Ти ж дивилася фільм про непізнане? То не варто їм це давати бо вони геть нічого не зрозуміють, а я знаю багато про такі речі і можна було-б використати ці знання на свою користь.
- Ну ти й відьма!
Задзвонив звінок.
- Ато!!
будете писати відгуки, буде й продовження... хD