Три краплі
Диво... — 2/04/2009 - 01:20
Від напруги лишились самі опалені губи,
Від малюнків на склі залишилась роса – і все.
Наш роман обернувся на комікс – читайте, люди!
Наша повість – палкий серіал. – Porque, Хосе?
Все розтануло пилом зітхань і пилом парфумів,
Розбазарилось друзком пліток і пустих надій.
Все купилось у Hallmark, у залах київських ЦУМів;
все забулось у віршах-піснях сумних Соломій.
Перелилось в бокали, кипіло святковим пуншем,
А на очі спускалась завіса – залізно-німа.
Ультиматум кохання свідомість свідомо порушила,
Ну а совість безсовісно очі від тебе хова.
Оскляніло блукали розбиті надії містом,
І для сліз готувались хусток паперових армади.
У очах – тільки очі твої відбивались, звісно!
Все було – і лишило тебе десь далеко позаду.
І листів не писали, і навіть не стали битись,
Щоб забити серця цвяхами сухої байдужості.
Від напруги лишилась втома - пігулками ситість.
Валер’янка лишила лише три краплини мужності.