Небо неждано впало на місто...
Катерина Бойко — 23/03/2009 - 23:18
Збірка: Вперше
Небо неждано впало на місто,
Дико востаннє весняно дощить.
Нам навіть всесвіті якось затісно,
Знов моє серце спинилось на мить.
Ми втекли у сутінки квартири,
Озиралися,мов справжні психи.
В спальні,що чотири на чотири
Не псували поцілунків передихи.
На склі краплини світла із зіниць
Малюють образи,зриваючись сльзою,
А я вдивляюсь в стелю горілиць,
І тишу легкий стогін рве порою...
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Біліють тапки в кутку,як совість,
Ми не згрішили перед світом цим.
Хоч буде суд,але на нашу користь,
Любов засвідчить перед світом всім.