я осторонь, в асоціалі,
читаю буднів мертву книгу.
у кожній фразі присмак здвигу
чужих реалій.
гниють вершки в своїх вершинах,
у бруді киснуть тихі злидні,
середній клас — заледве видно —
угнули спини.
із далеку лунає пісня —
неначе крик. неначе регіт!
немов несамовитий клекіт
думок зловісних.
моя земля, суглинок, глина —
ліплю щось дивно-безтілесне.
щоб кола розійшлися плесом?
ніхто ж не спинить!
реальність — клинить...
Кількість рецензій: 5
Середня оцінка: 6.40