Заклав сторінку чеком з магазину.
Пішов у сни, крізь пряний запах кухні.
І доторкнувсь душею до хвилини,
Коли збентежено чекав кохання й слухав,
Як б’ється в її грудях часопростір.
Придбати б час, щоб світ на мить спинити!
Хай не запрошує, та я зайду угості —
Нас віднайду, змотавши пригорщ ниток...
Зітліла вересковим тихоліттям
І ледь помітно падає в траву
Відлунням сміху ніч. Думки гойдає
Старенька гойдалка вчорашнього століття.
У снах все ще живе, а наяву:
Є кухня, книжка, чек... Її — немає.
Кількість рецензій: 3
Середня оцінка: 10.00