Конкурс: Екверлібріум
Самотність - то не кара!
То спроба зрозуміти.
Покаятись, можливо. Чи просто
розібратися з завалом у квартирі.
Розкласти все по полицях,
Попрати всі шкарпетки, й нарешті
Розкласти їх по парах у шухляді!
Позбутися старого… Кому воно потрібне?
А якщо й так, то просто віддати без жалю.
Самотність – то не кара!
Це час на нові вчинки!
Нарешті малювати, чи бігати зрання.
Відкрити в собі таланти, до того невідомі,
Чи просто для сусідки сходити на базар.
А ще можливо просто самотньо погуляти,
Побачити коханців, що ховаються в тіні.
Чи з’їздити до матері, давно напевно треба…
Самотність – то не кара!
То час для вдосконалення
своїх думок і вчинків.
А як нестерпно буде – візьмете цуценя!