Заплутані коди і таємничі лабіринти людської свідомості. В тексті "Ктатату" губишся і блукаєш додатками доки сили не покидають свідомість і вона не капітулює перед духом книжки і тоді інформація безцільно блукає закутками вимкненого мозку і це приносить неочікуване і нове відчуття.

Твір побудований за дивною системою, але, на жаль, вона не доведена до такої досконалості, якої бажається. Сам твір невеличкий, а от додатків до нього вистачить навіть затятому любителю читання. Система подання цікава, але проблема в тому що твір пов’язується лише з малою частиною додатків, а інші розкидані хаотично по книжці і не залишається нічого іншого окрім як читати їх всі підряд, компонуючи певні окремі картини в єдине панорамне зображення.

Твір не є надто дієвим чи сентиментально забарвленим, акцент зроблено на нестандартне подання інформації. Всі логічні закони і зручності читання зневажені і це забавляє мозок, доводить його до певного стану ілюзорного катарсису.

Книжка наповнена мінімалістичними ілюстраціями автора, вони вдало вписуються в хаотичну абсурдність тексту, доповнюючи його, навіть не так змістом зображуваного, як самою формою подачі ілюстративного матеріалу.

Дане видання є цікавим експериментом, але сприйняти його не кожному дано.