мій сновиде світлий, я їду назавжди від тебе
туди, де не снитимеш більше... окреме - окремо.
лишу тільки синій осколок моїх окулярів,
під шкіру сховаю сліди всіх можливих піарів,
я стану на схилі, вдихну гіркоту павутиння -
під тином, під млином лишивши останнє сумління.
мій спомине ніжний, я їду назло дисконнектам..
свята простота і усмішки згорілим проспектам
де тривіум хворий: перина, латина й дитина -
на сріблі старому огидно іржавіє слина,
а я потихеньку запхаюсь на верхню полицю -
дивитись праворуч, ліворуч до скону дивитись.
мій янголе білий, охрою покрий мої стіни!
між кліками істину ти віднайди непостійну
допоки у скронях чужих калатають мембрани
допоки в очах прослизають живиці з екрану -
у першому ж барі на розі я винайду море:
шукай тіло в ньому, а душу - звантаж з інфостору..