Навпростець...
Catya — 12/01/2009 - 23:10
Збірка: Затьмарення
Навпростець крізь обпалене місто.
Сивий ранок - безмежно тихий.
Моя пам'ять - вільна і чиста -
Власноручно ламає віхи.
Мій далекий,трьохликий Боже!
Я вже знаю - вертатись не варто.
Все чуже,гострокутне,вороже,
І повсюди сніги...і варта.
Неприкаяність і скорбота
непотрібного автору вірша...
Я,можливо,дізнаюсь:хто ти,
Де я зайва і чим я гірша...
Кількість рецензій: 4
Середня оцінка: 9.75