Зоря для четвертого пророка
Консуело — 18/12/2008 - 16:50
Конкурс: Екверлібріум
Гіркувато-пахучий димок над стріхами
куриться,
вияснюючи присмерк синього вечора.
Розпорошисто-зимово вітер насвистує.
Згорьовані горобці - на паркані понадувались,
слухають...
колядувати вчаться разом з дітлахами
"Нова радість стала...", "... нині Діва сина"...
А снігу - досі нема.
Господині у білих сорочках печуть пироги
і калачі, плетені золотими косами.
Товчуть у ступах пшеницю дідугани -
буде кутя... Буде нове Різдво.
Стурбовано мотлошаться кури, не можуть заснути
місяць примружено посміхається...
а Бровко на давнього приятеля дочекатися
не може, кортить поспівати удвох,
під столом святковим, по-братськи
поділивши шматок ковбаси.
І раптом серед принишклої очікуваності
дива -
перша боязка сніжинка не падає - злітає на землю...