Колядин, колядин...
Tamara — 4/12/2008 - 19:03
Конкурс: Екверлібріум
(Ракурс в дитинство)
Сніжно-завіяно в пам”яті,
Падає сніг, переблискує,
В двері колядники просяться.
... З ними до хати вривається
Свіжа морозяність ранку,
Маками щоки палають їм,
І голоси розсипаються
дрібними разкАми - намистами.
Тато статечно всміхаються,
Мама клопочуть, стурбовані,
Кращі дари підбираючи:
Аякже, треба ж-бо гарно віддячити
Цим швидкооким співальникам,
Щоби й надалі
хату не минали,
Щоб і наступного
року приходили,
Щастя господоньці зичили...
А коляда й не кінчається.
Тільки-но двері закрилися, -
Інша вже зграйка під вікнами:
Носики зачервонілися,
Ніжки тупцюють, замерзлії,
Радість сонцями
з очей випогоджує.
Весь довгий день коляда колядується,
Весь довгий рік все в душі те відлунює,
І все життя те в душі передзвонює,
Сили й наснагу дає...
Ой, знову колядники,
Треба відчиняти!..
* - Коляд-коляд-колядниця,
Добра з медом паляниця...
- Колядин, колядин,
А я в батька один,
По колінця сукеночка,
Дайте, тітко, цукерочка!
- По колінця кожушок,
Дайте, дядьку, п’ятачок.
А п’ятак не такий
Дайте рублик золотий,
А в рублеві дві дірочки,
Дайте, дядьку, горілочки!
... На щастя, на здоров”я,
З Різдвом Христовим!
Copyright ©2008 Tamara Hanenko
*Використано дитячі колядки Київщини