Бабусям на примітку
Диво... — 27/11/2008 - 02:33
- Ну, прошу Вас.
Принц зашарівся і, лагідно піднявши очі догори, сказав :
- Я... ще... не...
- Визначайтесь!
- Я... вони...
Золота Скибка виглянула з-за ноут-буку. (Золота Скибка – типу далека родичка Золотої Рибки, теж типу виконує бажання, це типу її прямий обов’язок.) Вона суворо подивилась на клієнта:
- Парубоче! Чіткіше формулюйте тезу.
- Перше, п’ятий, мабуть.
- Шо? – не зрозуміло Золота Скибка.
- Перше бажання – п’ятий розмір.
- Розмір чого?
- А чого ЩЕ може бути?! – Принц підозріло подивився навкруги. Потім кашлянув. – Ну, ви ж... цей... запишіть...
Скибка позіхнула і заклацала по клавішах, від чого Принц чомусь почав нервувати.
- Друге бажання. Хочу, щоб Вона готувала борщ, як мама.
- Чия мама?!
- Ну не її ж... звісно!
Скибка і це занотувала у відповідній графі.
- І останнє, - сухо нагадала Вона.
- Зараз... зараз... – Принц манірно заламав пальці. – я думаю, пробачте...
Скибка зробила ображене обличчя, вирячила очі і вже байдуже позіхнула.
- Хай... хай це буде... романтична натура!..
Золота Скибка втомлено закрила очі.
- Ви вільні, Принце.
[Дурень]
***
Наступного ж ранку Золота Скибка відзвітувалась начальству:
- Все. Куём железо пока горячо. Він шукає Її.
- Як... вже?! – співрозмовник Скибки заметушився. – Але ж ми не готові!!! Деталі ще не завезли!!!
- Не завезли?... – Скибка отупіло дивилась на портрет Короля над столом.
- Ні!!! Жах!!! Що королівство робитиме без Принцеси?!...
- Доведеться шукати оригінал.
- Ідіотка! Вони вимерли!!! Ти що, історію в акваріумі не вчила?!
Золота Скибка лякливо озирнулась навкруги...
[___]
***
Д У Р Е П А
Було старанно виведено на паркані. Дівчина з балончиком у руках милувалася своїм творінням. Вона трохи подумала і додала : „!”
- Що ви пишете? – несподівано запитала Золота Скибка. (Звідки Вона тут? Не вистачало цієї зануди...)
- Наклеп на себе. – відсторонено посміхаючись, вимовила Особа.
- Нащо? – Золотій Скибці було НЕцікаво, але вона все ж запитала з законів увічливості, яких ніколи не розуміла.
- Ось я напишу щось провокаційне на себе. Піду спати. Потім повз мою оселю проїде Принц. Потім він побачить, що хтось ображає мене, і захоче врятувати. Потім... (вона пускала бісики очима і уявляла Принца)
Золота Скибка, надувши губи, пробурчала:
- Та беру я вас... БЕРУ!!!
[Красуня спляча, а така Дурепа!]
***
Особа хвилювалась перед своїм виходом. Таке випробування! Перша зустріч із Принцом.
Хвилювання там, експресія почуттів і всякі інші фрази з тих журналів... Така відповідальність!
... сидіти зі зв’язаними руками у темній кімнаті...
У сусідній кімнаті Скибка теревенила по телефону:
- Так. Знайшли її. Та не хвилюйтесь. Ага... борщ сфальсифікуємо. Ага... П’ятий? Ага... деталі скоро надійдуть, не хвилюйтесь. Скоро запустимо апарат „Принцеса”. Ага...
[До того ж, вона ще й... романтична]
***
Принц йшов сквериком, коли натрапив на дивний напис на стіні :
^ / | |¯ /
Колись він, мабуть, був більш змістовний, але... кислотні дощі і цілковита нецікавість до нього відвідувачів призвели до його руйнування. Принц не мав жодної гадки, що цим повідомленням хотіли сказати. Але в нього був такий егоїстично-закоханий настрій щастя від того, що він от-от зустріне Принцесу, що він докарлякав частини літер. Вийшло :
Л Ю Б Л Ю Т Е Б Е
Непоетично, буденно, але на щось більш оригінальне він був сьогодні не здатен. Його влаштовував і цей варіант. Скоро прийде Вона. Так. Так!!! Дівчина із іншого життя. Принцеса із Неверленд. Він задумливо стояв і вдивлявся у стіну...
[Так, скоро червоні, як борщ, вуста... ]
***
Особа рішуче перекусила бантик, яким її зв’язала Золота Скибка. На губах залишилась ниточка червоного шовку, мов цвірочка крові. Вона обережно поклала його на підлогу разом з подарунковим папером, у який була загорнута.
- Хух.
Вона весело озирнулась по сторонах і побачила два вікна. Одне з них було з ґратами, а інше – настіж відчинене.
„У яке ж податися?” – думала вона. – „Треба ж романтики. Треба ж...”
Але часу на роздуми не було, тому вона разом знесла пилочкою для нігтів грати з першого вікна і... дуже засмутилась!
Був усього лише перший поверх і жодної героїки там не було. Довелося вилазити так...
Поринувши у вулицю, вона згадала, що треба замаскуватись, але також згадала, що сьогодні не нафарбувала очі і тому стрімголов помчала!...
[Точно Красуня]
***
І помчала вона назустріч своєму щастю! Перейшла усі перешкоди і складнощі, викрала велосипед і не натрапила на жодного гаїшника...
Прилетіла на колесах кохання до рідної оселі, уся така розхристана, захекана...
- Так це ВИ!!!
Якийсь молодик з синіми від холоду губами накинувся на неї і почав Пританцьовувати коло неї....
- ОТ ДУРЕПА!!! – сказала Особа, яка вже нічого не розуміла.
- ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!!! – романтично посміхався Принц...
[ще трошки залишилось]
***
Золота Скибка сиділа в офісі і вперше за увесь стаж своєї роботи хвилювалась. Все зруйновано! Все! Завтра мали відбутися заручини Принца!
Але якась там Принцеса втекла, а для ідеальної Принцеси деталі ще не були виготовлені...
Золота Скибка розглядала навіть варіант зателефонувати Золотій Рибці...
- Все відміняється! Я знайшов ЇЇ!.. – Принц, відхекуючись, залетів до конторки. – Все! – він виглядав повним дурнем.
- Нащо? – Золота Скибка конкретно офігєла від такої заяви.
- Я віднайшов Принцесу! Свою! Розумієте?! СВОЮ!!!
Почувся грюкіт велосипеду... До конторки увійшла Особа. Вона переможно дивилась у сторону Золотої Скибки.
- А що ж.... а як же ж... – Скибка протирала очі і намагалася згадати будь-які пристойні слова. – Але ж... ви хотіли ... п’ятий!!!
Принц посміхнувся.
- Ага. Так воно і є. Я вже перевірив.
Золота Скибка відкрила рота і почала щось набирати на клавіатурі...
- П’ятий. Європейський. Просто я мав знати, який у Неї розмір ноги. Кришталеві черевички були тільки одні на все Королівство...
[Це не хепі-енд!]
Це хепі-початок...