Частина 2, або смс про загублений кед

„ Загубила кед тчк Розводься вже, Принце тчк Одружуйся на мені тчк”

Смс було відправлено. Так.

Усі Принцеси люблять клепати смс. Але це було особливим.

На це було так важко налаштуватись. Часу все якось не вистачало, нІколи. Нема часу, щоб розказати, що ти Принцеса, поканючити у когось зірку з неба, купити капці на розмір більше, щоб одного чудово дня загубити один...

Смс відправлено.
Так, головне було просто зібрати усю силу волі, налаштуватись як слід, протерти пильну корону, поставити на поличку – щоб не впала! – і зробити це.

- Тут я ставлю прочерк для підсилення вашої напруженості –

Відправити нарешті те смс усім у своїй телефонній книзі!!!

...........................................................................................................................................................

Принцеса розлючено натягала на себе біло-рожеву сукню. Сукня була малувата. Третій клас, здається. Але фея сказала, що сукня стане нормального розміру, як тільки Вона знайде Його.
Дістало вже чекати. І на кого?
Було за 15 північ. Принцеса з горем натягнула щось незрозуміло-рожеве на себе.

- Я буду шукати тебе, Принце!

Звичайно, за правилами казки, принцеса мала одразу зустріти Його.
Вона побачила перед собою лише пам’ятник Пушкіну. Вибору не було – треба йти далі.
(Пам’ятник був симпатичний, але вона щиро вірила у кохання Пушкіна до *** і не хотіла заважати йому в особистому житті.)

Далі казка матиме форсований розвиток.
Тому що Принцеса взяла сіла в останній автобус і поїхала. Вона витріщалася по сторонам, поки не доїхала до Парку. Там, звичайно, збиралися місцеві маргінали, але це її в той момент часу не цікавило.
Вона попрямувала одразу до загону з конями. Нічого дивного не сталося – коло білого коня стояв такий собі Принц. Він нервово дивився на годинник. Зиркнувши на Принцесу, він випалив:

- Ви чо, зовсім поїхали дахом? Я на вас чекаю тут все життя, а ви запізнюєтесь. І чому у Вас ДВА черевики???
(Принц був, звичайно, чудово-чарівний, але якийсь не по-казковому правильний.)

- Так холодно ж...
- Так, не витрачайте мій дорогоцінний час – нам ще до Хрещеної треба заїхати.

Принцеса полегшено зітхнула.
„Ну от... - подумала вона, - все йде за планом. Він справжній.”
- До півночі залишилось зовсім нічого... – продовжував Принц.
- А? Як? До якої ще півночі? – Принцеса знітилась. – Не хвилюйтесь, я сьогодні без гарбуза.
- Як без гарбуза?! – Принц почервонів. Голос підвищився. – Мало того, що ви припхались у черевиках, так ще й без гарбуза!!..

Принцеса оскляніло дивилась на Нього. Він був таким казковим! Таким гарним! Таким мрійливо-бажаним!!!
... хотілось взяти велику посудину і використати її за призначенням.

- Ви нікчема. Сідайте на коня, ну ж бо... – Принц відкинув кучеряве волосся і галантно подав їй руку.
- Я не поїду... – посміхнулась вона. – Ваш кінь – він перетворюється на мишу.
- Але ж... за умовами контракту, себто казки – це Ваші коні мали обернутись мишами! Це Ви мали стати такою ж, як були!!! –(піна з рота ще не йшла, але були передумови для того)
- А я і не змінювалась.

Принцеса хотіла плакати, але натомість лише протягнула руку Принцу:
- Купіть собі олівець і виправте усі казки...
- А чому не ручкою? – Принца дуже цікавило це питання.
- Може, ще хтось ненормальний захоче їх змінити...

Принцеса видихнула. Їй було холодно і сопливо. Зима надворі.
Вона подивилась із огидою на сукню.
А може, ще є трохи часу?

„ Загубила кед тчк Розводься вже, Принце тчк Одружуйся на мені тчк”

Ніхто не відповідав. Це було логічним. Вона набрала просто не ті номери. Залишалось чекати.
Залишалась крихітка надії, що автобуси ще ходять, а магазини повні олівців, щоб намалювати якусь свою милу дурню у книжці казок...

Пе. Ес. Насправді, ця казочка не має жодних посилань на POPелюшку. Вона була трохи POP і тому її долю вирішив якийсь лівий дядя. Та вирішив у позитивному для неї руслі.
Принцеси, може варто шукати дядю, який напише для вас Принца?
Ні
Це занадто правильно

Головні ролі виконували:

1. Принцеса (не зовсім справжня)
2. Кінь (зовсім Не справжній)
3. __________________________ (вакансія Принца і досі залишається пустою)

Дякуємо життю за спонсорство!