Жовтий песимізм
sashenika — 24/11/2008 - 11:24
Збірка: За межею
В осіннє листя закохалась ніч,
Шукає місяць в безлічі облич.
Зелений дуб стоїть на самоті,
Чекає рай в минулому житті.
Он світла тінь ховається від дня,
Все переконує, що щастя – то дурня.
Й не вірить світ моєї самоти,
Настане день, що він мусить піти.
Хоч плаче осінь по моїх літах,
Жовтіє час все швидше по роках.
Не хочу сліз, у вічності живу.
Зотлів вже день, а я все ще пливу.
Кількість рецензій: 2
Середня оцінка: 7.00