Пробач за короткі гудки в телефоні.
Пробач за погані слова.
Пробач море сліз, які не солоні.
Пробач мені слово «журба».

Пробач за порожній столик в кав’ярні
Й чекання сто двадцять хвилин.
Пробач за кохання, яке все ж реальне,
Але здається чужим.

Пробач за сварки, що стравлюють душу
Самотнім, невтішним вовкам.
І я тобі пробачити мушу,
Віддатись лиш теплим думкам.

Пробач мені засліплені очі
І погляд – дзеркала зими.
Лиш твого прощення зараз я хочу.
Кохання ж вернемо з весни.