Чую шепіт зірочок.
Спів дерев тривожить слух,
Навіть голос квіточок
Долина до моїх вух.

Підійду до клена вмить,
Пригорнусь до його рук
І тривога в серці спить,
Закохався в нього дух.

Заплету клен у руках,
В обіймах заховаю.
Впізнаю в його гіллях
Того, кого кохаю.

Повернусь у інший бік,
Відчую його погляд,
Але як же він це зміг,
Невже ти десь тут поряд.

Побіжу під листя свист
Від цього божевілля.
Голос твій, неначе лист,
Летить до мого гілля.

Замість мене сто беріз.
І ти не прогадаєш.
Не налякає навіть ліс.
Ти все одно впізнаєш.