Усе випадково...
CHUCK — 18/11/2008 - 20:59
Краса обрамлена в контекст,
Буденних сцен.
Дощем заляпана
Просякнута повітрям випарів людських,
Стоїть заплакана, покрита знаками,
Брудної хтивої уваги душ простих,
Однакових
Глухих
З очей все капає і капає… Стікає,
На три-четверті твої …
Цей погляд злий, спідлоба.
Просякнутий наскрізь
Зневагою ображеного поблажливим
Положенням прокаженого…
ВІЛ-зараженого...
Як вміло грація твоя така печальна,
(Прощальна жінка, болем вражена,)
Прекрасним залишає образ твій многостраждальний
Безжальність до обставин, наче помста і єдиний шлях,
У путах босому тернистий,
Завислий над проваллям ненависним!
****
Ось-так от стисло і зловісно -
В кінці тунелю смерть безвісна!
P.S.
Зауважила, всміхнулась, підійшла…
В кулькУ розгублено шукає парасолю…
Така красиво-змучена, смішна…
(Лишень не смішно)… «Та облиш, ставай під мою»