Скелетоподібність душі
ховаючи під шаром рум"ян,
сьорбаєш свій зелений чай...
Загубивши думки
серед мотлоху ранкових газет,
намагаєшся повірити,
що день
буде вартим вимучених зусиль.
ЗненАвидівши будильник --
як настирливого сусіда
на лавочці біля під"їзду,
що киває осудливо,
коли ти проходиш повз,
дозволяючи собі
трохи хронічного невстигання...
ти бачила п"яних ангелів,
що падали з небес,
гублячи пір"я,
пофарбоване акварелями.
Не варто, напевно,
їх сьогодні чіпати, кликати на поміч --
понеділок...
Але дітям неспокійних ночей
обов"язково
потрібно вірити,
що десь вгорі є ТОЙ,
хто не дозволить Темряві
залізти під їхнє ліжко, або --
у шафу, рипіти сходами на горище...
ТОЙ, хто запалює ліхтарики
на порожніх вулицях
майжезабутих снів
і тихо всміхається,
дивлячись на кумедні витівки
не-зовсім-тверезих янголів...
Пробачивши,
хоча і НЕ ВСІХ.