Чарівні творіння - осінні листки,
В них колір кохання і колір журби.

Червоний і жовтий – кохання, розлука.
Другий із них, то, звісно є мука.

Я дивлюся на листя в осіннюю пору.
І стає мені тоскно і хочеться в гору.

Там де вітри вирують, де печалі нема,
Де ніщо не плюндрують, бо завжди там зима.

Там любові не знають та не знають журби,
Але бачать те листя, що вмира восени.

Чому листя жовтіє,- ви спитайте в вітрів,
Відповісти зуміють вони і без слів.

Підхопивши з десяток і віднісши кудись,
Вони листя колишуть то угору, то вниз.

Кожний лист як дитина, а вітри- матері,
Листя вир – то родина, що не спить уві сні.

Немов все і насправді, а, може, і ні.
Але ж бачу я часто ті вири чарівні.

Той шалений танок на прощання
викликає в мені лиш зітхання.

Все минає – нема вороття,
але знаю настане колись-то весна.
Навкруги все розтане і оживе,
всі думки проминуть…
Всі думки про сумне.

студент ХНУРЄ
Тур Богдан Сергійович
м.Харків