Пробач
Жестокий Зая — 6/11/2008 - 10:28
Пишу лист. Можливо останній лист тобі. Я прощаюся з тобою.
Ні, не так: Пробач, я божевільно люблю тебе. Але невже ми не можемо більше бути разом ?.. Ні можемо!!! Можемо!!! Ти тільки дай знати, пробач мене!, я ж так сильно тебе кохаю, я вернусь, я мрію бути поряд з тобою!!! Сухо і егоїстично.. Як пояснити тобі, що я люблю тебе? Сказати, що я мрію прокидатися кожний ранок. Потягуватися, усміхаючись. Проводити рукою по твоєму шовковистому волоссі. Торкатися до твоєї бархатистої щоки.
Чому я не можу зібрати свої думки, що скачуть, і не розказати тобі, як я обожнюю твої губи. Твоя дивна, незвичайна хода. Деколи що летить, а частіше вільна, ні, уявна і незалежною. Адже саме такою ти хочеш бути для всіх. Що твориться в твоїй душі? Тільки ти знаєш про це. Мені дозволено лише здогадуватися. Я мовчки шукаю. Вивчаю твої думки. Ти не довіряєш мені. Я бачу це в твоїх очах. В твоїй усмішці, півоберті особи. Я помічаю це в кожному жесті, в недбало обороненому твоєму слові. Не довіряєш. Я відчуваю.
Пробач, я не можу так. Не можу робити тобі боляче. Адже я бачу, як ти сприймаєш кожну мою спробу поговорити з тобою. Що ж, я можу написати. Ще і ще раз, кажучи про те, що у мене все краще виходить на папері, а не на словах. Як я можу розказати тобі, що я відчуваю. Люблю. Хочу бачити постійно, але не можу, щоб щось обмежувало мою свободу. Мені затишно з тобою. Я задихаюся в чотирьох стінах. Мені потрібен простір. Я хочу жити з тобою, але знаю, що доки ти не пробачиш, я не могтиму тобі сказати: будь зі мною вічно, бо не захочеш мене слухати. Я не можу бути без тебе. Я хочу бути поруч з тобою і бачити безкрайні степи, синяву неосяжного неба. Слухати шум моря і дим багаття. Крики чайок і сплески хвиль. Романтично? Це все може бути реальністю, тільки будь зі мною і я все це тобі подарую! Ти знаєш про мене все і одночасно нічого. Ти не думала про це? Мої думки в голові пестять слух, та варто їм вирватися назовні: Щось відбувається. Вони стають сухими і колючими..
Я плачу. Не віриш? Це неважливо, не вір. Скупа сльоза тихенько скачується по щоці, залишаючи слід маленького струмочка. Що зі мною? Чому мені стало таке самотнє? Пишу лист. Не те! Рву в клапті. Банально. Хочу пояснити тобі, що люблю тебе, що кохаю тебе, але не хочу спричиняти тобі біль. Як безглуздо звучить. Я хочу для тебе щастя. Справжнього, великого щастя, будь зі мною, я прошу в тебе.
Тобі чогось не вистачає. Скажи мені. Болісніше вже не буде. Мовчиш. Я знаю. Здогадуюся, що ти хочеш... Будь моєю коханою назавжди! Я знаю, що поступив неправильно, але вибач!!!!! Пробач і скажи, що ти думаєш. Я надіюсь , ти знову мене обіймеш поцілуєш.., я не можу без тебе!!! І ти це знаєш..