Чому пожовкло листя в серпні – знаєш?
Чому мовчиш і не відповідаєш?
Чому від болю руки опускаються?
Для нас у серпні осінь починається.

Чому годинникові стрілки зупинилися?
Навік в той день для тебе. Зупинилися...
Чому немає сил повірити й прийняти?
Чому не можна біль в душі приспати?

Усміхнений все дивишся і ніби
Так живо. А стіна сірого граніту
Нагадує, що ти від нас далеко.
І палить землю й сльози жовта спека.

Проходить час – все дні за днями.
І хоч без тебе дні стають роками,
Вони минають – пам’ять не стирається.
Із року в рік у серпні осінь починається.

Чому жовтіє листя в серпні? – знаю...
Коли життя той серпень забирає.
Коли душа від тіла віддаляється –
Здається, що навіки осінь починається.