Пух... так ласкаво-жагуче,
Білими віями буднів
Падали, мов пір’їни,
Бездушно-закохані дурні!
Фея твоїх історій
Слала дорогу в пекло.
Фея-гіркого-мигдалю
Чуяла серце тепле...
Пила твоє божевілля,
З шалом гортала душу.
Машинні обійми часу
За горло від люті душать!
Байдужий – як шмат законів,
Як склянка трактирного грогу.
Ти тихо німів в безодні
Моїх почуттів від Бога!
Фея тобі цілувала
Руки і світле волосся.
Фея німо ридала
В байдужому відголоссі.
Фея вдавала майбутнє
Для тебе – ревниво-теплий.
Фея-гіркого-мигдалю –
Твій шлях до Раю і Пекла!