Люблю осінню прохолоду,сухий асфальт і сонячну погоду.
Коли в повітрі,мов птахи літають-листочки,що з дерев спадають.
Люблю,коли з поривом вітерця слабенького,з дерев-каштанів,зриваються каштанчики маленькі.
Люблю в таку пору гуляти парком,
шоб під ногами листя шелестіло.
Люблю я просинатись рано-ранком,
повітрям свіжим пеленати своє тіло.
А ще люблю дивитись як вогонь,з сухих листків й гілок,палає,
з приємним носу димом їх обгорілі часточки у небо підіймає.
Люблю дивитись як ліси вдягають барви кольорові,
й від цого робляться вони красиві,загадкові.
А ще люблю...
Ні,не люблю-кохаю,Тебе кохаю!...
Пора ця дійсно загадкова!
Для нас вона і ще казкова!