З раннього, зеленого...
Консуело — 17/09/2008 - 09:21
... У нас було занадто мало часу...
У гарячкових пошуках ілюзій,
у свіжості украдених світанків -
ми непомітно втратили себе.
Я йшла вперед,
а ти -
лишився десь.
Обовязок, мораль, чужа квартира...
і переповнене сміттям відро
в занедбанім кутку
безлюдної душі.
А ще казали:
він тебе не вартий...
чи може, я була занадто чесна?
Який початок, а який фінал...
А правда - в тому,
що в дрібноті днів, у сутичках
упертої гордині, у німоті
приборканих сердець
Не варті
стали ми своїх пісень...
Не буде сліз,
бо не було прощання.
На цвинтарі
загублених надій -
заросла буряном, сумна могила,
в якій Любов похована навік.
Без пишноти
сфальшованих
промов.
Без тягаря надгробної плити.
Без сповіді
й останнього
"Амінь"...
БО САМОВБИВСТВОМ
БУВ
ЇЇ КІНЕЦЬ!