Швидко наблизився [до] натовпу; зГнітився=знітився, спрямувався=попрямував? Але отого що я спершу бачив, то я щось не дуже знайшов, правив?
А от тут я щось не дуже зрозумів:
"Витончено виразне обличчя незрушно вдивлялося над натовпом. Осміхнувшись, відволікся. Озирнувся: таке ж непорушне личко цілком виражало внутрішній спокій і рішучість". - останнє речення.

Я виступаю за прогрес літератури, відповідно є прихильником різноманітних експериментів, хоча вважаю, що суто ними обмежуватися не варто, бо навіть та ж масліт може надати багато напрямків для творчості.
Стосовно ж відсутності прийменників, то ефекту не відчувається, бо вони де-не-де, а таки присутні: Довга яскравосонячна коса майнула У натовпі / Гострий докір виринув З існування / ходою З потупленими ДО землі очима.
Тож ваше бажання просто залишається нерозшифрованим читачем. Тим більше у випадку "Швидко наблизився натовпу" чітко відчувається: чогось не вистачає, але це відчуття не приносить читацього задоволення, бо підготовлений читач просто побачить "помилку" (в класичному розумінні), а непідготовлений сприйме це як належне (але не тому, що втілюєтсья задум, а тому що він просто не зрозуміє в чому причина дискомфорту).
Без прийменників спробувати написати текст - цікавий почин, але тоді вартувало б щоб він поширювався на весь твір і прийменник не вилучався технічно з тексту, а сам текст був обіграний так, щоб логіка думки зберігалася, а прийменників не було (ой щось навіть не знаю чи таке можливо).