Чому жовтіє листя?
Чому жовтіють листики?
Невже немає хисту?
Це ж Містика!

Мої слова фарбують
Дерева в жовтий колір.
На них давно полюють,
Здіймають руки вгору

Невидимі мисливці.
Кашкети у руках,
Гуляють по бруківці
З цигарками в зубах.

Не помічають осінь,
Кохають лиш себе.
Знущаються над босим,
Ніщо їх не гребе.

Забивши на поради
Вони збирають листя.
Гей, припиніть мовчати!
Он босий хоче їсти!

Мисливці не зважають.
Нахилені, з горбами
Листочки підбирають,
Фарбовані словами.

Збираючи в гербарій
Відлуння моїх віршів,
Затоптують ногами
Те, що ніхто б не знищив.

Якби я мав ту силу,
Щоб все це зупинити, –
Я б заволав щосили
І зміг би їх накрити,

Зловити на гарячому
І заточити в землю.
Тоді б усі побачили
Всю правду,
Та даремно!

Ніщо вже не зупинить
Нестримну силу - Діти
Листочки всі загинуть,
Не будуть більш жовтіти.

В гербаріях до школи
Внесуть померле листя.
А їм це по-приколу
Вони постмодерністи!

Вже не жовтіє листя!
Вже не жовтіють листики!
Немає більше хисту!
Є лиш відлуння
Містики.