Тиша знов пробудила мене
Повела крізь самотні пустелі
Обійняла,мов душу дала,
До кінця і не вірячи в неї.

Світло дня напускає утому,
Огортаю я подумки небо.
І дивлюся:обличчя знайоме
Розмальовки гуашью на стелі.

Я дивлюсь в очі мороку й тіні
Із захопленням з ними пірнаю
Темне сито проціжує вени,
Наче Бог у комедію грає.

Колискову нашептує вітер,
Мої коси згорнулись у іній,
Відчуваю терпкий присмак меду-
Добрий вечір вам,морок і тіні.