Жорстокий художник
Ihor Zubrytskyi — 12/11/2007 - 20:35
Збірка: Світлини часу
На підлозі лежала оспівана вічність,
Подихом затхлим віяла плинність буття,
В сині очі заглянув – в них портретна нудьга,
Білі коси розвіяв вітер минувшого дня.
Синє небо й повернута жінка до нього,
Її лик назавжди залишився десь там,
В манівцях тих імен, фотографій, портретів,
Що уже не доступні є нам.
На базарі, між вуличок, наче вві сні,
Хоче торговець продать дорогі,
Коралі й прикраси на різні смаки,
У очі вдивляється, тягне за руки…
Усе це під пороху шаром грузьким,
Відбиток років, як очі з-під брів,
Колючі й сумні, заморені тим.
Вічність лежала, підняти не вмів.
Кількість рецензій: 2
Середня оцінка: 9.00