Ілюзорні спогади, тепліші за реальні.
А справжні люди видаються не такими.
В проекції минулого й дзеркал,
всі рівні, наче на страшному суді.

Де порух твій, той що тривожив тіло?
Де ти, що тільки що ступала мило?
Тебе нема, а може й не було?
Чому, скажи чому все зникло, все минуло!

У розумі живуть чужі світи,
прорахувати траєкторію невміло,
й вони прийдуть просити в тіла
частинки духу і уваги трішки.

Тож де можливо провести межу?
Знайти ту провідну, одну стежину
Яка єдина правильна й бажана,
Яка водночас приворожує, незнана.

Це ігри розуму у хованки з собою,
І лише той, хто віднайде тебе у сховку,
Той вкаже на правдивий шлях,
Той виведе із світу тіней.