Чому так солодко зливалися страхи
В одне єдине - ніжне і жахливе?
Чому нам, виявлялось, до снаги
Все пережити - тихо й неквапливо?

Чому був цукром вкритий сірий дим
І смак його задушливий знітився...
Жили ми тільки ніччю і одним
Єдиним, що між хмарами світився...

І нам не жаль було втрачать свої пісні
Вони приходили й тікали немов тіні
Навколо й стіни стали затісні
Бо з них накочували хвилі світло-сині...

І ми під ними поринали у кіно
Сюжет якого був невдало взятий,
У ньому озером простерлося вино
У ньому був лише один мотив треклятий...

Смішне, розбавлене одним німим дощем
Страшне, але таке, як ми хотіли
Закінчене - і геть не розпочате ще
Та замість зірки зверху лампи миготіли...