Та осінь була гарною, чарівною порою
Зникали дні, до вечора були ми із тобою,
Жовтіло листя й з дерева падало униз
Ми мали шанс побачити осінній цей каприз
Котились з неба капельки, давно чекали їх
Здавалося сумні усі та я так вже не міг
Не міг я більш втікати й тримати все в собі
Під враженнями осені освідчився тобі
Щирою взаємністю ти мені відповідала
І золотими барвами нас осінь огортала
Проміння щедро сипалось і вітер подував
Такої гарної осені ніхто іще не знав…..

Так швидко охопили все багряні кольори
і птахи, що летіли десь, все бачили згори
як листя жовте падає, прекрасний той політ,
ті птахи усе бачили, а ми дивились в слід…
дрімали ночі землями, лиш холод нас будив,
проте було не холодно, він правди нас учив
а зорі щиро заздрили, дивилися на нас,
нема нічого кращого, аніж – усе гаразд,
тому все відбувалося в гармонії порядку,
слова весь час повторював із самого початку...
стеливсь туман щовечора, а вранці він зникав,
такої гарної осені ніхто іще не знав…

Опало листя повністю, дерева оголіли,
Останній місяць осені в печалі ми зустріли
Зникала суть минулого, я не міг це пояснить,
Коли кінець побачив- завжди цінуєш кожну мить,
Усе ж мені здавалося, що і досі разом ми
Та між нами все змінилося із наступом зими
Сп’яніння це скінчилося і очі я розкрив
Багато дуже холоду, багато він навчив
Та то все у минулому, я зараз не з тобою
Лишився я віч-на-віч із лютою зимою
Та все, що відбувалося, я все запам’ятав,
Такої гарної осені ніхто іще не знав..

Минає час, пройшло вже кілька років
Та ті події не облишили мій спокій
Я пізно зрозумів, як важили багато
Уся та осінь, все те, що я утратив
Тепер я на життя по-іншому дивлюся
Ніяк не дочекаюся, коли чогось навчуся
Єдине зрозумів, що втратив все, що мав,
Такої гарної осені з тих пір я більш
не знав……..