***
Божевільні ідеї плести у косу
Без причини на край чи складати пісні
Чи збирати в долоні ранкову росу,
Щоб полити посохле стебло на вікні
За годиною крок, за весною весна
Все так просто – лягай, прокидайся і в бій
Бачать всі, вірять всі, а найбільше вона,
Але ти на роботі, втомився і злий.
І стікає краплинами піт на чолі
І народжена ненависть з втрачених сил
Вже здається що в світі ми надто малі
Щоб змінити встановлені рухи світил
Але час тебе ловить і швидко несе
Ти вертаєшся пізно, у місті туман
Перехожих немає, лише по шосе
Пропливає сліпучих авто караван
Дикий птах перелякано зрине з-під ніг
Він живий як і ти – йому хочеться ще
І закінчивши довгий небесний пробіг
Тихе сонце лягає тобі на плече
І тобі зовсім легко нести цю вагу
Ноги йдуть, а душа поринає в політ
І в єдину секунду, таку дорогу…
Розумієш, навіщо з’явився на світ.