сЗИМОВА АКВАРЕЛЬ
vershnik — 14/02/2015 - 15:41
ЗИМОВА АКВАРЕЛЬ
Мереживо зимового віття,
Крізь нього небо кобальтом синіє,
А морозець надвечір сатаніє,
Щоб ми не забували про буття.
А хороше... Яка ж красива ти,
Вся від цілунків на вітру чарівна,
Із всіх казок - єдиная царівна,
Спасіннячко моє від самоти.
І хоч притулку в нас ніде нема,
Тиняємось по скверах і кав'ярнях,
Та дошкулить нам чимось - справа марна.
Знесли неславу - що вже та зима?
Кохаємось - нам любо сам на сам,
А регіт товарицтва ні до чого.
Розумницьо моя високочола,
Не подолати нас лихим часам.
Мала на зріст, зате ж яка струнка,
Дрібненькі риси та немов з ікони,
Сором'язлива та усі припони
Долаєш в два і зрідка в три стрибка.
Як поталанило, що є у мене ти,
Всерозуміюча, поблажлива і втішна.
Мороз хопає, та чомусь так втішно,
І владні усього ми досягти.
Мереживо зимового віття,
Мов їжаки у голках, голі клени,
Та вірю: буде листячко зеленим,
Та вірю: буде радісним буття.
1983
- Ввійдіть, щоб залишити коментар
- Подивитись предмет рецензії.