Українська сучасність (www.suchasnist.ua).
Володимир Василишин — 25/05/2008 - 15:34
Конкурс: Музика серця
І знову я пишу ось ці папери,
Які давно нічого не говорять,
Вони вже вийшли з моди і манери,
А тільки все нові клопоти просять.
Я щось вирішую, комусь допомагаю:
“Лети у світ, папірчику-лелеко...”
І ноту пісні все як пригадаю,
То усвідомлю: я від Тебе так далеко...
Проходять дні, несуть нові проблеми,
Які щораз вирішувати треба:
Не всі ще довели ми теореми,
Щоб виміряти шлях до Раю-неба.
І тьма турбот щодня зриває сльози
З очей – давно спітнілих від утоми –
І споглядання, як щоденні наглі грози
Топлять у морі рятівні пороми.
Але мені немає як літати,
Нема часу й можливостей так само,
Я чомусь можу лиш перепливати
Море життя – поромом із дірками.
У час інформаційної манери
Я в долі ще і досі не скумекав:
Чому це я пишу тупі папери? –
Й чому це я від Тебе так далеко?
Володимир Василишин.