мета твору - швидше звернути увагу, напоумити, достукатися до тих, хто поводиться як пінгвін і живе як пінгвін.
Щодо дівчаток, падких на пінгвінів. Думати треба голівонькою, бо для чого ж іншого її на в'язах носимо! Є такі, що виходять заміж зопалу, а потім все життя мучаться і нарікають "всі чоловіки козли". А якби добре дивилася, то й не мала б причин потім нарікати. бо не стояла б САМА біля плити і не сиділа б ночами САМА знову ж таки біля хворих дітей, і на ринок САМА б не ходила і ще купу справ, які не посильні для "тендіних жіночих плечей" не переробляла б.

У мене дідо. батько, брат - почесні представники клану пінгвінів, і для них то є зовсім не проблемою, швидше навпаки.
А про бабцину і мамину долю (і життя) краще помовчу, бо то не дуже весело. сама ж так жити не хочу і не буду! І за пінгвіном не підбиратиму розкидані шкарпетки по хаті, краще хай мій обранець володіє тією часткою самосвідомості, шоб розуміти. що за собою (не за кимось) треба прибрати і стежити за чистотою.

Щодо теми жінок-пінгвінів. Ще під час написання цього тексту (а це було 2 роки тому), я думала написати і про жінок. Але якось руки не дійшли, та й не маю наразі достатньо піддослідного матеріалу (живу у чоловічому гуртожитку у кімнаті із братом, і кобіт у нас більше, ніж мало)

Вибачте, звісно, якщо вас образив мій текст, але що є - то є, пінгвіні в у нас, на жаль вистачає. Називають їх по-всякому - гопи, недоумки, нехлюї - але суть не змінюється. В парках сміття, що й з дитям погуляти ніде, на лавочку теж не варто сідати, бо попередньо компанія з ногами вилізла, вдома за відсутності води тягати відра з кухні у ванну, щоб випрати речі.. а чоловік в той час телевізор дивиться, або книжку читає, або ж (про жінок) - прийти втомленим з роботи і прибирати за нею ліфчики, шкарпетки і інші елементи гардеробу до шафи і готувати їсти, бо кохана у вищих сферах літає, і їй не до побуту.