Він
Юлія Колесник — 8/05/2008 - 09:21
Конкурс: Музика серця
Він ходить поруч - ти не бачиш,
Говорить ніжно - в тиші ти.
Для нього ти багато значиш,
А сам він в'язень самоти.
Що відчуває - сам не знає,
Сьогодні любить, завтра - ні.
На тебе нишком поглядає,
Ночами стежить в далині.
Моментом хоче розірвати,
Щоб не дісталась іншим ти,
А потім ніжно цілувати,
В Едем з тобою увійти.
Говорять люди він жорстокий,
Не має цінного в житті.
Та образ цей не однобокий
Гріхи тамує в каятті.
Він може зрадить все на світі,
Ідти на голос, що луна.
Він кров'ю пише на граніті
Та не читає слів вона.
Він птахом зірвиться у небо
І камнем кинеться з висот.
Він робить все лише для тебе,
Він може жити без чеснот.
Та не оцінить муза вдячно
Його любов, жагу і сум.
Йому відомо і не лячно,
Що вже чека на нього глум.
Не розуміє він кохання.
І хто створив це почуття?
Він адресує їй зізнання,
Що згодом викинуть в сміття.
Любов до неї, то є туга
З якою жити все життя.
Нема коханої і друга,
Душа летить у небуття.
Згада поет душевну муку,
Напише декілька рядків
Про почуття, любов, розлуку,
Не стерту попелом віків.