Я - не я.
Попович Роман — 28/08/2012 - 12:57
Я – не я.
Я не я. Я – вигадав себе. Треба визнати процес був захоплюючим. Він мене гіпнотизував. А результат виявився не передбачуваним. І що вийшло в результаті?
Ким я себе вигадав?
Письменником?
Та не сміши самого себе?
Невдахою?
Можливо я ним і був. Невдаха у країні невдах. Нічого особливого.
Молодим і перспективним? Молодим я був незалежно від того чи я б хотів цього чи ні. Я є таким. Перспективним? Більше ніж сумнівно. Це лише у теорії будь-яка людна здатна на усе. А насправді нема ні бажання ні сил на усе. В кінцевому результаті чиста можливість перетворюється на чисте паскудство самознищення.
П’яницею?
Та у порівнянні з тими, хто мене оточує моя пристрасть мішати горілку з пивом невинні пустощі. Зараз такий час, що якщо ти напиваєшся сам або в тісному колі друзів і після цього не дебошириш, нікого не чіпаєш і спокійно ідеш спати, то ти майже свята людина.
Патріотом?
Любов до сала і борщу і ще бажання поговорити про Україну після кількох чарок автоматично ще не дорівнює патріотизму?
Інтелектуалом?
Та якщо б інтелектуалами вважати усіх, у кого лайно у голові, тоді пів України можна вважати геніями.
Інтелігентом?
Ага! В моїй мові, через слово проскакують такі матюки, які напевно навіть не чув кожен другий інтелігент.
Тим, кому треба одружитися?
Для цього я надто люблю жінок. Для чоловіка шлюб безумовно корисний. Він стримує його від самознищення. А от жінка від нього в’яне, звичайно якщо вона не цинічна сучка і не використовує чоловіка як гаманець, захисний щит, прислугу чи засіб народити дитину. Жінка дбає про тебе, кохає тебе, варить тобі борщі і пере твої труси. Вона розчиняється в тобі. Любов поступово умирає від буденності шлюбу. Ти звикаєш до дружини і не бачиш причини знову робити широкі жести, наприклад дарувати квіти чи говорити компліменти. Без компліментів і уваги жінка в’яне. Раптом їй виповняється енна кількість років, та і ти не молодшаєш і виявляється, що ви навіть фізично уже не приваблюєте один одного. Полуда з очей спадає і виявляється ви фактично чужі один одному люди. Чоловік може повернутися до свого улюбленого заняття – знищувати себе. А що ж робити жінці не відомо.
Я – не я. На цьому і зупинюся. Треба подумати ким я ще можу не бути.