Я ореолом хмар летіла поряд
Наталка-Фіалка — 1/03/2012 - 21:38
Збірка: Лінії душі
Я ореолом хмар
летіла поряд,
А ти лиш шепотів
-Люблю, люблю…
Цей тихий шепіт
Мою душу пройняв
Та чи повірила
Насправді я йому?
Ти був так близько
І водначас в даль летіли,
Немов у вирій птах
Твої думки
“Ти, тільки ти
Якби, я була птахом
Ти був би небом
Ні, ти був би більше”
Бажала так же
Тихо я тобі відповісти
Та я мовчала-
На устах була печать.
Любов вона не проявляється словами,
А ти ділами
Лиш брехав мені,
Тихенький шепіт-
Арфи спів прекрасний
Та я не вірила,
Не вірила тобі.
Безвучно цілувала подих твій,
В очах блукали сльози,
Хоч серце повторяло “МІЙ”,
Та не погоджувався з цим жорстокий розум.