Атлет
Віктор Чубенко — 11/01/2012 - 23:42
Купивши дружині і дітям путівку,
В бажанні позбутись печалі,
Пішов зі знайомою разом до цирку
І сів у глядацькому залі.
Та прикро, програма у цирку, між нами,
Була, як та сповідь в костьолі:
То клоуни билися все подушками,
Хтось сальто робив дуже кволі.
Махав диригент у дірявому фраці,
Жонглером був літній ревматик,
За тигрів на тому манежі чи плаці
Котів заставляли стрибати.
Коли ж заморила нудота конкретна
Й трясло всіх, неначе холера,
Позвали худого, малого атлета,
Що пискнув: - Шукаю партнера...
Він миршаві м'язи щосили напружив,
Втягнув свій живіт, наче в мухи,
Додавши, що той, хто його тут подужа,
Отримає чвертку сивухи.
Кров предків заграла у скронях і серці,
Той виклик бив пульсом у вену,
Хотілось сподобатись гарній партнерці,
Тому я й побіг на арену.
Атлет підтягнув штаненята угору,
Почухав віднехотя п'яти,
Потерте пенсне втовк у пику сувору
І крекнув: - Іди помирати!
Я першим напав, щоб не встиг він до мене,
І навіть не зчувсь, бідолаха,
Як був у повітрі, зазойкав:- Ой нене!
І впав, мов підстрелена птаха.
Лежав він і тіло тряслося у нього,
І тут мені все остогидло,
Бо люд зашумів: - Прикінчив він старого,
Ти бачиш, яке воно бидло!
Примчався директор із криком! От, гана!
Розмазував соплі по пиці:
Без цього атлета одна мені шана:
Банкрутство і роки в'язниці.
І мацав його, чи не зламані кості,
Жалівся у розпачі, бідний:
- Він мав вже на пенсію вийти під осінь,
А ви його вбили, негідник!
Проте дід отямився, повзає рачки,
Живучий попався і впертий,
Поглянув на мене не зовсім по-братськи,
І знов завищав: - Ти вже мертвий!
І думка сяйнула у мене остання,
Гострюща, хоч брати й голитись:
Так само, як є риторичні питання,
Такі ж є і заклики битись...
Хто вірить у заклики йти до звитяги,
У гру без таємного плану,
Селюк він і неук, різновид стиляги...
І що ж... Я піддавсь дідугану...!!!