В мені надія ще живе...
Деймос — 16/11/2011 - 21:52
Багато в мене запитань є до життя.
Чому усе це сталося зі мною?
Я перед дзеркалом стою щодня
І уявляю, що стою з тобою.
Чому? Лиш ехо в відповідь луна,
І моє "я" в душі мій час рахує.
Чим заслужила в Бога муку я?
Та лиш виття собаки з двору чую
Вночі деколи з болю вию й я.
Несила більше біль в собі тримати,
А, може, час навчитись все сприймати,
Як щось таке чого вже і нема.
Нема любові і немає болю:
Переступила через неї я.
Любов приходить в вирі неспокою.
Страждань, розпуки, душенько моя.
Нехай болить, нехай я ще страждаю.
Я ще живу, бо біль цей відчуваю,
Я ще жива... В мені надія ще живе...
Моя любов ніколи не помре.