Я бачу тіні, що несуть
Мене у підсвідомість,
Кудись далеко, в мою суть,
Туди, де вмерла совість.
Я бачу кров, яка тече
Із неживих предметів,
І відлітає дим ключем
Із попелу скелетів.
Я бачу сльози без очей, -
Течуть собі помалу,
І душу, злякану сичем,
Що тіло залишала.
Я бачу смерть, вона і є
Моїм найкращим другом,
Я бачу, як життя снує
І чорні, й білі смуги.
Я бачу наскрізь вас усіх,
І те, що всередині,
Не розумію (Й це мій гріх!),
Як ви жили донині?
Я бачу те, чого нема,
І не брешу, повірте,
Проте це все і є туман.
Мої ж слова - на вітер.