Хвиля серця
Паша — 20/05/2011 - 23:59
Так тяжко піднятись, забувши ті дні,
хотів я любові , втопившись в тобі!
Твої почуття невпізнанні мені,
бурхливе, мов море в неяснії дні!
Ти вітер шальний, що женеш мене в даль,
і б"юся я в скелі, незная нажаль,
що серце твоє скам"яніло від болю,
тих хижих тварюк, що отруїли долю.
І я розіб"юсь об каміння твоє,
до крові здеру я все тіло своє.
Обмию ту скелю червоним дощем,
здіймуся я в небо - і тихим плачем,
розбуджу ту квітку кохання в скалі,
нехай проросте вона в твоїм житті.
Нехай корінці проникають туди,
де лихо живе й безнадія в душі.
Оживе те серденько, що миле мені,
і пропадуть назавжди неяснії дні!
І прохаю тебе - збережи щирий дар,
бо не маю я сил, відірвавши віддав,
я тобі дещо більше ніж мав!
Вже не стану я поруч, не обніму тебе,
розчинився я в хвилі, що в серці живе!
Я чекатиму завжди, коли ти прийдеш,
і на берег коліньми своїми впадеш,
і вдивляючись в даль - ти не знайдеш мене,
а я поруч - обмию і зцілю тебе!