П'ять хвилин
Нікольська Аня — 14/02/2011 - 04:15
П'ять хвилин...Коротка вічність...
Знаєте, яку прірву між людьми здатні створити кілька хвилин?
Я кожного ранку проходжу однією і тією ж вулицею в один і той же час. О сьомій п'ятдесят три. Годинник і вулиця говорять мені, що встигаю.
Він, "мій єдиний", завжди виходить пізніше...Я навмисно випереджаю його на лічені хвилини, щоб існувала ця жалюгідна просторова дистанція, щоб бути поруч, але не бачити його. Бо він чужий. Бо поруч нього інша, та, яка має право... Може, я трошки краду його в неї? Не знаю...Відчуваю, що нещасливий, що моє почуття більше. Але ж ПРАВО...
Все байдуже. Між нами часова прірва, але вулиця нас єднає. Ми кожного ранку ходимо тут разом. Просто мої сліди залишаються на снігу зараз, а він ітиме поруч них усього на п'ять хвилин пізніше.