Допоки іде дощ
Vert Efner — 15/01/2011 - 15:26
Збірка: Ілюзії
Надворі мокро плакала зима,
Дощем похмурим та осінньо-тихим.
Калюжі сліз по долу розлива,
Та хлюпаючи хворим носом стріхи…
Гарячий сум порозтопляв сніги,
Розбавивши в калюжах сльози.
Від них так сиро й вогко навкруги,
Скоріш уже б тріскучії морози…
Скували б сльози, сум і горе.
Скували б серце в путах льодяних.
Журби скували б неосяжне море
Й життя завмерло б від морозів тих…
На дворі плаче тихо небо…
А ти стоїш, немов О’Генріївський плющ
І радості й журби тобі уже не треба…
Життя ж трива – допоки лине дощ…
Vert Еfner© 11,01,11
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 8.00