недокохання двох поетів
Ганнуся — 24/12/2010 - 11:04
Він вигадав собі чергОві почуття,
Забив на Її вади й прорахунки.
Він дарував солодке забуття
Собі самому, беручи Її цілунки.
Він слухав музику у тихому вікні
І згадував Її безмежні очі.
І душу, що завжди удалині
Від Нього, ну а Він - спіймати хоче.
Віна співала пісеньки під ніс.
І світло посміхалась перехожим.
На золото Її кудрявих кіс
Світило сонце. Вони були твохи схожі.
Вона любила у кав'ятрі разом з Ним
душа-у-душу, очі-в-очі віршувати.
І легким рухом губ знімати грим,
І обіцяти больше Ним не грати.
У Них не вийде та любов, що у книжках.
Вони разом не засинатимуть ночами,
А лишаться удвох лише у снах
І з цього приводу ридатимуть віршами.