Зима...Холодна і страшна.На перший погляд,коли з тобою нікого нема.Зима в душі,у серці в нутрі твоєму.В думках зима,хоч ззовні,може й літо.Вона накриє своїм білим і холодним покривалом весь світ,в моїх очах,а може і насправді.В моїй уяві зима є зла,як мачуха,бо хоче вдарити найболючіше...
Та з іншої сторони,зима є добра наставниця.Вона дає нам зрозуміти ціну,вартість нашого життя.Вона випробовує наші сили,можливості,вміння протистояти злу,і не зважаючи на перешкоди творити добро.Вона ліпить із нас сильними духом,міцними тілом,коли ми падаємо-вона дає нам змогу встати.
Зима робить нас добрішими,духовно об`єднує і тоді в серці і на душіі стає тепліше.Коли ми витримаємо цю науку,то засвоїмо для себе найцінніше:тільки тепло душі і серця може розтопити холодну кригу безнадії,зла.Тільки ніжні і добрі слова зможуть зупинити заметіль по дорозі в життя!
В серці квітує весна
Хоч на дворі і люті морози.
Та зима не страшна,не страшна-
Вона хоче нам кращої долі...