жага до волі.
Ганнуся — 12/11/2010 - 11:04
Колись в моїм житті настане мить щаслива -
Я зможу полетіти від пустих думок,
Тоді скажу я все, що покизо несила
І лиш тоді прийде віршам їх справжній строк.
І, наче попіл вниз, впече моя утома,
І, як папір в огні, запаляться слова.
І я, неначе звір, втечу у ліс із дому.
І вперше у житті відчую, що жива.
І, як подовклий лист, летітиму з вітром,
І сонячним промінням Землю обійму.
І зІйду у полях ламким осіннім житом,
І птицею кріз дощ у вирій промайну.
І за спиною крил відчувши невагомість,
Я мірятиму обрій власної душі.
І летючи вперед, втрачаючи свідомість0
Я в морі ваших сліз втоплю свої вірші.