Ковила - моє тіло й думки - ковила...
Синім вітром затерте все зболене,
Розпростерлось навзнак, відіскрилось дотла
Все роз`ятрене й кров`ю замолене.

В скронях, ніби вітри поселились навік,
Зим баладами перепоясані,
Щось волинять тягуче в куточках повік,
І танцюють на серці паяцами.

Поросло ковилою все спрагле тепла,
В гіпнотично-сланкому мереживі
Гріюсь серцем не я вже - м`яка ковила -
Крила, ніби в гарячці, вилежую...

© Svitlyk