Пізній час...Пізній час? А не пізній - який?
В шепіт стрілок забилась печаль,
В рух химер циферблатом туди й навпаки,
Ні, не жаль, ні сльозинки не жаль...

Голос сипло сідає від сліз і вина,
Наче усмішка міма - струна.
Їй замовкнути б зовсім, та тільки вона
Із шести залишилась одна...

Тихий, густо заповщений час-камертон
Лунко тихне, сповільнює біг.
Шестибально сколихує згаслий півтон
Танець-мука шести сірих ніг.

Сиве тільце плете час зітхання і сну
Дріботливим стаккато по стінах,
В арабесках снує біль за кожну струну...
Він злетів би... От лиш павутина..

© Svitlyk